Эхо Гиндукуша

Україна – колиска людської цивілізації

Україна – колиска людської цивілізації

Не суперечливо, достеменно доведено, численними висновками знаних дослідників-етнографів, – Батьківщиною індоєвропейської сім’ї народів є саме ПраУкраїна. Саме до такого висновку дійшло багато провідних індоєвропеїстів світу: німець О.Шрадер, Д.Меллорі, Д.Ентоні, поляк Т.Сулемирський, литовка М.Гімбутас, болгарський мовознавець В.Георгієв, росіянин О.Трубачов та багато інших.

«Предки арійців жили у Подніпров’ї... Є всі підстави вважати, що «Рігведа» зародилася на берегах Дніпра. Мій заклик до українців: займіться вивченням санскриту… – і відновіть зв’язок часів...» – закликає знаний дослідник трипільської культури академік Рибаков.

 «У Ведах немає згадки про банани, оливки, пальми, пустелі, мавп, верблюдів, жирафів, а є згадки про ос, лососів, рисей, оленів, ведмедів, вовків, бджіл. Тобто, про  весь той світ, що належить просторові на захід від Уралу і на північ від Чорного моря» – зазначають англійські дослідники Вед Креґем Кларк, Стюарт Піґґот.

Артур Кемп у книзі «Біла раса: марш титанів», Дж.Гінкс та Л.Вуллі у книзі «Історія створення культури і проявлення науки», Ґеорг Біббі у книзі «Чотири тисячі років тому» подають карти розселення білої раси (аріїв): з Наддніпрянщини по всій Євразії.

Професор Сорбонни, археолог, історик Р.Гіршмен пише у своїй книзі «Іран»: «Материнською землею індо-європейських народів є простори на північ від Чорного моря».

Такі ж висновки у своїй книзі «Історія і культура індійського народу» робить один з найвизначніших дослідників стародавнього світу віце-президент Декка університету М.Маюмдар: «Україна більш, ніж інші країни Європи та Азії може претендувати бути землею аріїв».

«Я бачив пам’ятки аріїв і козаків біля Кременчука, а також у Переяславі... Можу сказати тепер: Україна є прабатьківщиною аріїв», – оповідає директор інституту охорони національних пам’яток Індії Арвінд Аллок,

Тієї ж теорії притримується у книзі «Історія та оригінальність мови» мовознавець Аніта Діамонт: «У степах Східної Європи і започаткувалася більше, ніж 5000 років тому індоєвропейська мова, її діалекти роз’єдналися на мови, які поширили багато народів світу».

 «Санскритська мова є європейського походження. В Азії вона поширилася тому, що до Індії далеко перед народженням Христа прибули арії з України», – доводить у своєму дослідженні «Етнологія Європи» відомий дослідник санскриту Р. Латґем.

У цьому контексті цікавим є той факт, що у санскриті – більше тисячі українських слів, вживаних і донині. Крім того, вивчення давньоукраїнської мови дозволило французу Ж.Шампольйону у 1822 році прочитати єгипетське письмо і відкрити культуру Стародавнього Єгипту. У 1975 р. болгарин-поліглот Джон Стойко розшифрував рукопис "Листи до ока Божого" – памя’тку української мови VII-VI ст. до Христа і на основі української мови розшифрував письмена етрусків.

Особливо цінною є найбільш характерна риса санскриту: священність. Санскрит – це мова Богів. У жодному випадку не дозволялося вживати лайливі слова у санскриті. Порівняйте з мовною традицією українців: українська мова чи не єдина мова світу, в якій немає жодного інвективу. З давніх-давен в Україні засуджували лайку, а хто вживав погані слова, відразу підлягав осуду.

Що саме з ПраУкраїни прийшов санскрит на територію сучасної Індії, доводить, зокрема, Оскар Менгин, професор палеонтології Віденського університету, який ствержує, що «трипільська культура — це передусім українська культура». Австралійський професор Гордон Чайлд, який є одним з найбільших авторитетів у ділянці давньої історії, називає людей трипільської культури «ukrainian villagers» (українські селяни). Подібно висловилися також і українські науковці Щербаківський, Пастернак, Хвойка, Грушевський та інші.

Президент Індії С. Радгакрішнан у своїй праці "Індійська філософія" підкреслив: "Оріяни принесли з собою визначені поняття і вірування, які вони продовжували розвивати в Індії. У "Ведах" обожнена чарівна природа Оріяни-Скитії-Руси-України. Її чотири пори року: Гима – зима, Весанта – весна, Літойя – літо, Шарада – осінь (від слова "шару" – діти), назви злаків, звірів, дерев засвідчують про велику і благословенну культуру цього народу". Звернімо увагу, народи Індії та України мають найбільше (понад сто) національних музичних інструментів у світі.

Англійський філолог та історик, професор Л. Веделл ще 100 літ тому обґрунтував спорідненість між шумерською і трипільською, тобто давньоукраїнською мовами. Трохи раніше, в 1880 році, польський мовознавець М. Красуський, заявив: давньогрецька, єгипетська, римська мови походять від праукраїнської.

Але чому свідчення настільки авторитетних науковців про давність і походження мови мають значення для сучасної України? Справа в тому, що геофізичні показники походження мови мають визначальну підоснову для формування не тільки свідомості, але й фізичних якостей її носіїв.

«Хто зневажає рідний край, той серцем немічний каліка», – метафоричний вислів найвеличнішого Генія України Тараса Шевченка має усі ознаки осяяння у сенси раціональних понять.

Наведені цитати видатних дослідників гуманітарних міграцій людства свідчать, що їхні висновки про давність української цивілізації, підтверджується з багатьох паралельних джерел, а тому беззаперечно достовірна.

Але найавторитетнішим для українця і всього світу є твердження, взяте з Біблії.

«І зупинився ковчег сьомого місяця, сімнадцятого дня місяця, на горах Араратських». (Буття 8:4)

«І сказав Бог Ноєві: Вийди з ковчега ти, і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою. Виведи із собою всіх тварин, котрі з тобою, од всілякої плоті, з птахів і скоту, і всіх плазунів, що повзають по землі: Нехай розійдуться вони по землі, і нехай плодяться, розмножуються на землі» (Буття 8:15-17).

Факт загальновідомий: саме на території України сконцентровано надпотужне енергетичне ядро життєдайності Землі – третина чорнозему планети. Очевидно, що азійські гірські пустелі, котрі переважно складають ландшафт південніше Арарату, не мають таких першостей сприяння розвитку землеробства, котре вважається чи не найважливішим чинником успішного розвитку цивілізації. Численні археологічні дослідження підтверджують, що саме з Північної Припонтіади окреслився, як не єдиний, то один з найбільш успішних прогресивних напрямів розселення післяпотопних династій. Отже, саме мова ПраУкраїни була дана Господом людині для відродження. Сучасна українська – найбільш споріднена з Богом даною.

Варто невтомно повторювати: приймаючи рішення до вчинків, людина керується моральними засадами. Ці рішення встановлюють  пріоритети діяльності людини, що визначає, в подальшому, індивідуальне місце людини в суспільстві і стан соціуму загалом. А формує моральні засади мистецьке Слово засобами драматургії.

Закони впливу мистецької драматургії на духовність аудиторії були винайдені тільки в другій половині 20 століття. Американська академія кіномистецтва, дослідивши безліч найзначніших літературних шедеврів за 3,5 тисячолітній останній відрізок часу, визначила, що вплив на аудиторію геніїв літератури найбільш суттєвий, якщо його структура відповідає переліку правил, найзначущі з яких: триактність дії та контрастність емоцій. Під час досліджень виявилось, що майже всі визначні літературні твори були створені, хоч і несвідомо, але в абсолютній відповідності до цих правил. Найцікавішим з них є принцип контрастної емоційності, яким, сьогодні вже свідомо, керуються у своїй творчості автори мистецького контенту найпотужнішого впливу на аудиторію. Їхні твори побудовані на трьохактному відображенні подій з чередуванням емоційного впливу за принципом полярності переживань: щастя-нещастя, любов-ненависть, фарт-невдача, співчуття-відраза, вода-полум’я, плюс-мінус і т.і. Таким чином, в людини хвилями розхитується емоційний душевний стан, в неї виникає відчуття співпереживання з героями творів і, що визначальне, вкорінюється у свідомості й підсвідомості ставлення до зображених подій, вчинків і явищ як наслідків вчинків за принципом: добре-недобре. Таким чином і формуються моральні засади, підкріплені особистими емоційними враженнями. Так і виховується соціум від дитинства, й аж до сивого віку.

Богом Натхненне Слово, на відміну від попсячої ерзац-культури, демонструє людині еталонні засади. Здатність до сприйняття енергії та інформації зі сфер Вищої організації і є Духовністю людини. Саме через Духовність, найтоншим інструментом Натхнення, Бог намагається зачарувати людину прекрасним, привчити до любові, змінити на краще; зробити щасливішою добровільно, вказавши переваги Його Любові, бо примусово це неможливо.

А починаються ці процеси, маємо пам’ятати, від Слова, мови, з тисячолітніх скарбів культури, сформованої мистецькими Богом Натхненними перлинами, сповненими життєдайної духовності. Саме тому, на очах в усього світу, й нищить мову й Україну антихристова імперія вже сотні років. Як не прямими директивами з Кремля, то повзучим зросійщенням.

 «Я прокладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була ознакою заповіту поміж Мною і поміж землею» (Буття 9:13).

Дослідники зі всього світу в один голос відзначають, що Біблія сповнена символізмом і знаковістю. Вочевидь, тією веселкою постає Натхнення Боже, дане на те, аби через мистецькі шедеври мовою солов'їною зачарувати людину й зробити її щасливою від дотику до мудрості й Любові Всевишнього. Отже, не тільки нам, усій світовій спільної, слід зважати, якщо маємо на меті зберегти прихильність Божу, ми повинні вберегти від агресії й Україну, й дану, колисці людської цивілізації, українську мову – Джерело Натхнення Творця Всесвіту.

Лауреат державних та міжнародних

літературно-мистецьких премій

Ігор Моісєєнко

 

Ідея Величі (Ігор Моісєєнко, 2015р)

 

Игорь Моисеенко

Лауреат государственной литературной премии имени Богдана Хмельницкого,член Национального союза писателей Украины

Поет и прозаик, журналист и кинодраматург Игорь Моисеенко родился в июле 1962 года в городе Кривой Рог. В 1990-х годах возглавлял Союз ветеранов Афганистана города Комсомольськ на Днепре. Срочную службу проходил в Афганистане (Джеллалабад), в батальоне погибшего Поэта-Героя „Аиста” (А. І. Стовби). Критики, отмечая стилистическое сходство стихотворений „Аиста” и Моисеенко, говорят о признаках наследования Игорем литературного Дара и Креста убитого войной талантливого Поэта. Результатом такой духовной связи двух литераторов стал чрезвычайно захватывающий и впечатляющий своим трагизмом роман „Сектор обстрела – «Аисты». За это произведение Игорю Моисеенко приcвоєно в 2010-му году звание лауреата литературной премии имени Богдана Хмельницкого

Новости сайта

RSS-материал
Ключевые слова