Відлуння Гіндукушу

Шлях із Армагеддону

Шлях із Армагеддону


               Глобальні виклики, що постали перед людством, вимагають невідкладного реагування. Аномальні кліматичні зміни вже всім очевидні. Щорічно їхній вплив на навколишнє середовище стає все жорстокішим і все відчутнішим. За таких темпів людині за кілька років просто не залишиться придатного для життя місця на планеті. Людство через свою недалекоглядну техногенну політику постало над прірвою самознищення. Певні незначні і тимчасові результати можуть дати тільки термінові заходи по зменшенню шкідливих викидів у навколишнє середовище. Але без усунення головних причин такого становища цивілізації не врятуватися. Насправді причини смертельних небезпек приховані набагато глибше – у бездуховності і, як наслідок, аморальності побудованого людством суспільства. Саме моральними засадами керується людина у своїй діяльності, та людство вже не помічає наскільки спотворена його мораль.

 Приховані причини  глобальних криз

            Традиційна наука не поспішає офіційно визнати, але провідні мислителі, як і подвижники всіх світових релігій, всіх віровчень, давно вже стверджують, що за духовну (тонку) енергію людства стинаються сили «Темряви» і «Світла». «Темним» потрібна наша енергія із спектру страждання, «Світлі» – живлять людські душі енергіями щастя, Любові. Темні оперують інструментами з порочного спектру організації людини (наприклад: спокуси і пряме навіювання), Світлі – із спектру вищої духовної організації: такими як енергія натхнення, милосердя. Обидві сили підкорені головному Закону – свободі вибору людини. Ось людина і вибрала: за тисячоліття свого розвитку з чистої, духовно розвинутої істоти, здатної на «живлення енергією Любові», якою була від створення, вона поступово «довибиралась» і перетворилась на істоту, головною метою існування якої стали влада та збагачення. Замість співгармонії з вічною Любов'ю Божою, благодатної енергії якої необмежено достатньо для життєзабезпечення, – моральними поводирями людства стали підлість, жорстокість і безвідповідальність перед майбутнім, керуючись якими воно й дісталося до провалля самознищення. Моральне падіння суспільства очевидне. Порушено найкорінніші зв’язки: діти вбивають матерів, а мами викидають малюків на смітники або продають на органи. Нескінченне розбещення молоді через ЗМІ прийомами сатанинського ерзац-мистецтва виховує ще більш підступних і жорстокіших наступників. Садистичні вбивства, хронічні військові протистояння та вже безупинні екологічні катастрофи по всій планеті збирають на вівтар сатани незліченні жертви. Фактично ми вже живемо в часи Армагеддону. Таким чином здійснюється план Темряви по створенню суспільства, головним продуктом якого стає потрібна їй енергія страждання.

І з часом становище буде тільки погіршуватись, а страждання людства примножуватимуться.

 Вочевидь виповнюються давні застереження пророків про кінець світу через бездуховність: зневажання моральних чеснот на всіх рівнях особистого і громадського життя. І все менше і менше людей вибирають Шлях до Життя. Тому в наш час, враховуючи глобальний розвиток земної цивілізації, Сили Небесні відкривають своїм провідникам на Землі конкретні заходи, які мають послужити порятунку цивілізації.

За Промислом Творця людство ще має шанс зробити наступні три кроки від прірви, які кардинально реформують: 1) систему виховання і освіти, 2) устрій суспільства, 3) способи пізнання законів Всесвіту.

 

І. Спрямування системи освіти на виховання людини високодуховної

 

Якісні зміни в духовному та інтелектуальному розвитку людини - визначальна умова порятунку людства. А для  цього вкрай потрібно, щоб  ті, хто очолює суспільство, усвідомили не тільки необхідність таких зрушень, а й їхню невідворотність. Усвідомили свою відповідальність і заходилися діяти як очільники землян, в руках яких сконцентровані і влада, і необхідні на відповідні заходи кошти.

Святе Письмо прорікає: «І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою... І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, – вельми добре воно!» (1М 1:26, 31).

Це сказано не про зовнішні ознаки тіла людини, не про ніжки та ручки, які до нього прилиплено. Це йдеться про здатність людей співтворити в дусі із своїм Творцем і бути від процесу творіння щасливими, як і сам Бог, коли увінчав акт творіння і вдихнув у людину безсмертну душу. Отже, людина створена щасливою і з головною здатністю і метою – духовної співтворчості з Усевишнім у творенні енергії щастя.

Але, забувши про вічність власної душі, люди побудували суспільство, в якому визначальними пріоритетами стали матеріальні статки, а не духовні надбання. За головну мету існування люди взяли собі владу та монету. І при цьому самі усмокталися в систему, в якій шлях до матеріального усівається кров’ю та кістками. Навіть істинні поборники духовності і справедливості, якщо їм вдається дістатися до владного керма, не можуть перебороти систему, побудовану на принципах підлості. За таких пріорітетів до ключових постів часто приходили найспритніші, найхитріші, найжорстокіші. І їхні моральні засади були далекими від піклування про своїх одноплемінників. Але ж вони не з іншої планети прилетіли. Їх виховало такими суспільство, мораль якого побудована на пріоритетах збагачення будь-якою ціною.

Саме в цьому криється головна причина цивілізаційних криз, які ми зараз переживаємо: від кризи економіки до глобального потепління, що насувається і буде ще нестерпнішим. Всі вони спричинені вчинками, зумовленими недостатнім рівнем моралі суспільства, з якого висуваються відповідні еліти.

Моральні засади формуються культурою і духовністю людини. Чим потужнішим інтелектом і духовністю володіє людина, тим більше вона знає, тим краще орієнтується в обставинах, більше в неї здатності передбачити наслідки вчинків. А на певному етапі інтелектуально-духовного розвитку людини відбувається прозріння, коли вона проглядає ті наслідки на багато років уперед; усвідомлює настрій оточуючих, відчуває їхні бажання та емоції, переживає разом з ними, страждає та радіє, навіть їхні переважні думки «бачить». В такому суспільстві злочинні задуми стануть очевидними оточуючим одразу. А тому – швидко викоріняться. Але цього неможливо досягти без відповідної моралі. Ці здатності не розкриються, поки людина не обере шлях світлої духовності. Саме при таких умовах Творець додає благодатні творчі енергії. На такому рівні розвитку людині приходить бачення, що будь-які негативні вчинки, начебто корисні, породжуватимуть у майбутньому тільки негатив, руйнування. І вона відмовляється від таких вчинків і керується тільки розумінням необхідності жити за божественно-гуманними чеснотами взаємодопомоги, взаємоповаги, чесного визнання і виправлення своїх помилок. Із соціуму таких людей зможуть висуватися і відповідної духовної організації лідери.

Саме для збереження і об’єднання зусиль осередків таких людей, які протидіють розпаду світу, для виховання з їхньою допомогою нових морально відповідальних поколінь необхідна дієва участь «згори»керівників загальнодержавних органів та громадських і релігійних об’єднань.

Очевидні основні етапи необхідних дій до змін:

1.     Негайне припинення усіх викидів технологічних відходів у навколишнє середовище.

2.     Усунення будь-якого протистояння на планеті. Створення програми досягнення миру та злагоди, і врешті скасування кордонів і розпуску збройних сил по всій планеті.

3.     Досягнення згоди щодо необхідності таких реформ і злагоди між науковими, релігійними, фінансовими та суспільними елітами планети.

4.     Зупинення моральної і фізичної деградації людства. Боротьба з темними явищами – наркоманією, алкоголізмом, негативним впливом ЗМІ та іншими до повного їх викорінення.

5.     Створення цільових міжнародних інституцій, які, враховуючи особливості і досвід культурних традицій народів світу, виробили б напрямки досягнення духовного відродження людини.

6.     Створення навчальних програм, спрямованих на виховання і розвиток людини високодуховної, для якої гуманістичні моральні засади земного буття будуть непорушними, бо непорушним буде її «розумно-сердечний» зв’язок із Творцем в духовних енергіях істинної самовідданої Любові. Кожна з релігійних традицій має таку практику.

7.     Створення і переорганізація відповідних навчальних закладів по всій планеті.

8.     Навчання найталановитішої і найчутливішої до духовності молоді, яка має стати авангардом з подальшого поширення програми духовного відродження людини в існуючі навчальні заклади.

9.     Поступове виховання людини високодуховної з соціальною організацією у гармонійно з Всесвітом прогресуюче суспільство.

Духовність та інтелект зумовлюють моральні засади, якими людина керується у своїх вчинках. А ці складові формуються не лише наукою, вони формуються мистецтвом. І саме на митців покладено цей обов'язок.

На справу формування високодуховної моралі Творцем покликані істинні, дійсні служителі Морального, Богом натхненного Мистецтва. Їх вплив на суспільну духовність відбувається віками випробуваним чином. Згадаймо: «Споконвіку було Слово, і Слово в Бога було, і Бог було Слово» (Ів. 1:1). Під час спілкування людини із захоплюючим, Богом натхненним витвором мистецтва у людини зникає невидима межа між свідомістю і підсвідомістю. В таких умовах людина виходить на якісно новий духовний рівень, а людська психіка розкривається, «скидає» всі природні «бар'єри» і стає особливо сприйнятливою для позитивної інформації, пов'язаної з її прогресивним духовним розвитком. Відкривається доступ до найпотаємніших куточків душі. Тих, де й утверджуються моральні засади. Це і є складові духовного розвитку до стану співтворчості із Творцем. Вони плекаються культурою від самого дитинства.

Слід підкреслити надзвичайно важливе: шлях духовного відродження невідворотний для всіх землян.

Будь-який людський Дух, як би низько не скотився він у своєму регресі, навіть той, що помилково вважає себе невиправно пропащим, безсмертний від створення. На будь-якій стадії спокути, в будь-якому пеклі його супроводжуватиме природне устремління бути щасливішим, у більшому наближенні до стану гармонії із Творцем. І для того залишатимуться можливості. Але чим глибшою буде темрява, до якої людина своїми вчинками запроторить свій Богом освячений Дух, тим важчим виявиться шлях зворотній. Будь-яка дія: думка, слово, бажання і вчинок своїми тонкими енергіями обтяжують чи полегшують земне буття людини і визначають її долю в потойбічному, що найголовніше,  світі.

 Тому людство повинне, якщо сподівається на збереження цивілізації, змінити ситему освіти, спрямовуючи її на духовне вдосконалення, з метою виховання молоді, яка ще з юності зможе розуміти процеси, на розкриття значення котрих витрачаються мільярди; „бачити” і поважати і власне призначення, і призначення оточуючих; любити їх як створіння Божі. Це дозволить консолідувати суспільство за одне-два покоління. Усі вчинки такого суспільства будуть спрямовані на досягнення головної мети існування людини – вдосконалення душі людини в Любові до стану єднання з Творцем. А цей шлях виключає негативні вчинки. Таким чином сукупність позитивних вчинків людства призведе і до його духовного і морального оздоровлення, і до більш гармонійного його функціонування в навколишньому середовищі, що зупинить усі глобальні кризи.  

 

ІІ. Вдосконалення помилково-демократичного принципу т.зв. «рівного виборчого права», який веде до деградації суспільства

 

Людство потерпає від згубної конституційної основи начебто “рівного виборчого права” (далі РВП). Саме через такі основи так звана «більшість» за чисельністю (а насправді за інтелектом і рівнем духовності - «меншість»), ментальність якої сформована хибними матеріальними пріоритетами, визначає політичний устрій. Ці люди не усвідомлюють, що прогрес неможливий без тимчасового терпіння труднощей, без докладання зусиль. Але людина, яка не прагне нічого, крім власного матеріального достатку, і його втратить, бо не здатна на достатню самоосвіту для усвідомлення причин зубожіння. Отже, духовно-інтелектуальна еліта змушена безпорадно спостерігати регрес людства і поневірятися разом з більшістю від її недолугості.

Натомість прошарок населення з гармонійніше розвинутим духовно-інтелектуальним потенціалом потерпає від того РВП. Ці люди, все своє життя докладаючи зусиль на розвиток свого інтелектуального та духовного потенціалу, не мають можливостей реалізувати його на користь суспільства. Це, здебільшого, інтелігенція, якої набагато менше чисельно, але знає і вміє вона набагато більше і краще орієнтується в наслідках вчинків. Це ментальний і духовний авангард суспільства. Але його потенціал залишається невикористаним. Духовні та ментальні зусилля інтелігентів, витрачені на освіту, перетворюються на не потрібні суспільству вправи. Адже кожен з них під час виборів має тільки один голос.

Суспільство на шляху до порятунку має усвідомити, що символічна «інтелігенція», його природна духовна еліта, повинна служити людству з більшою ефективністю. Кожен композитор, письменник, науковець, поет, журналіст, педагог тощо здатний своїм розумовим і духовним потенціалом просвітлено вплинути на свідомість і підсвідомість десятків і сотень тисяч співгромадян. Кожен з митців має призначення і зобов'язаний віддати свій талант і розум на користь суспільству. Кожен з них і має набагато більше досвіду, і враховує його під час прийняття рішень, і помиляється з ним менше за інших. Кожен з них повинен вести суспільство. Але РВП дає їм право лише на один голос.

Щоб виправити таке становище необхідно:

1. Прийняти формулу РВП, яка б врахувала ментально-духовні спроможності виборця. (Наприклад: пропорційно з віком, інтелектуальним внеском у національну та світову духовну скарбницю і т.п.)

 2. Керівним органам держав забезпечити застосування пропозицій авангарду суспільства – інтелігенції, науковців і митців, шляхом створення при вищих керівних установах дорадчих колегіальних органів науковців і митців, що складатимуться з інтелектуальної еліти. Такими були Ейнштейн, Толстой, Менделєєв, Бетховен… – люди, які мали доступ до Вищих Енергій Натхненних Творцем Знань, і які володіли глобальним позитивним «логіко-інтуїтивним» мисленням.

 Істинні митці керуються натхненням Божим і Його Волею. Їм не потрібні влада як інструмент досягнення матеріальних статків. Ці люди ладні на Хрест піти заради втілення Його Задуму. Бо в тому і полягає призначення митця. Тому й кажуть, що красота врятує світ. За певний час спільні напрацювання урядів і таких дорадчих органів сформують у суспільній свідомості довіру і ще більшу повагу до такого управління суспільною надбудовою. Вибір такого шляху стане рішенням мудрих народів, які довіряють своїм найдосвідченішим, наймудрішим представникам. Об'єктивно, створення таких органів (наприклад, Форумів Духовного Служіння) можливе за одне-два покоління існування соціуму високодуховного.  

 

ІІІ. Розширення способів пізнання Всесвіту

 

В поєднанні гармонійного духовного та інтелектуального розвитку людина, до того ж кожна, здатна досягти рівня, коли її духовно-інтелектуальний потенціал дозволятиме отримувати достовірні надзвичайно важливі знання способом образного сприйняття. Безперечно, при умові суспільно-безпечного устрою.

Діапазон чутливості органів сприйняття обмежений самою людиною. Але цей діапазон можна розширити до сфери спілкування з Вищими духовними створінями та самим Творцем і до сприйняття енергії натхнення. Наука такий спосіб пізнання недооцінює. Але такі зміни можуть бути настільки масштабні, що здатні повернути історію розвитку Людської Цивілізації в абсолютно іншому напрямку. Поки що наука «розпинає» подвижників «духовного способу пізнання», як інквізиція спалювала її кращих діячів. А насправді – логіки ще тільки здогадуються тільки про існування явищ, суть яких вже тисячоліття відома етикам. Приміром, науковці Землі вже засвоїли зв'язок між активністю Сонця і кліматичними змінами на планеті та психічно-емоційними сплесками соціуму. Але так і не помітили первинної динамічної залежності стану Світила від тонких ментальних і почуттєвих енергій, які випромінює людська цивілізація, що з давніх часів відомо наймудрішим. Однак їх закликів до злагоди і милосердя не чутно за воланнями знедолених і за бряжчанням зброї розбещених; природа відповідає жахливими катастрофами, а науково-експериментальний спосіб пізнання не вірить «нічому» очевидному, якщо не може «це» пояснити і відтворити.

Людина має об'єднати «науковий» та «інтуїтивні» способи пізнання, через які являються і найцінніші відкриття і створюються найталановитіші твори. Після такого поштовху «являться» і нові джерела енергії, і утвердяться нові обшири у віковічних пріоритетах моралі.

Ці зміни повинні торкнутися всіх сфер діяльності людини і допомогти вивільнити колосальні кошти та енергію.

Після втілення вищезазначених заходів з'являться необхідні умови відходу від прірви самознищення, розвиток цивілізації здійснюватиметься з переважанням духовної складової і в напрямку досягення головної мети існування - гармонійного єднання людини з Творцем у співтворчості енергії Любові.

 В Новому Заповіті мудрим названо домоправителя, який за наказом господаря вірно керує його маєтком. І далі Господь каже про слугу того, що знав Волю господаря, але не виконав її: він «буде тяжко побитий»... «Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього і жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть» (Лк.12:47,48).

 Подібні Божі настанови є у Святих Книгах усіх релігій. Тому Слово цього Звернення стосується всіх жителів Землі, але перш за все адресується саме тим, «кому багато дано».

 «Царі усього Всесвіту» (Об.16:14) ще можуть і покликані вивести свої народи із Армагеддону – із духовного стану самознищення. Разом із ними відректися від справ Темряви і крок за кроком іти тільки по шляху світла.

Пропонуємо Вам ініціювати створення координаційної інституції найвищого міжнародного рівня, яка розгляне вказані пропозиції, розробить відповідні рішення і розпочне проводити рішучі та суттєві зміни в морально-духовній сфері суспільства та екології планети.

Відкрите звернення
до керівників загальнодержавних органів,
наукових та громадськіх організацій, релігійних об'єднань

 

 

Лауреат літературно-мистецької премії імені Богдана Хмельницького: 
           

   авторская подпись       Ігор Моісєєнко

Щоб долучитися до звернення ви маєте роздрукувати його, підписати та самостійно відправити до відомих вам керівних загальнодержавних органів, наукових та громадськіх інституцій, які опікуються станом цивілізації, релігійних об'єднань, тощо...

 

Ігор Моісєєнко

Лауреат державних та міжнародних літературно-мистецьких премій. Поет, прозаїк, кіносценарист і журналіст, член Національної спілки письменників України. Народився у 1962роціу м.Кривий Ріг. Строкову службу проходив в Афганістані, у батальйоні загиблого Поета-героя «Аіста» (О. І. Стовби). Критики, відзначаючи стилістичну подібність віршів «Аіста» та Моісєєнка, вбачають ознаки наслідування Ігорем літературного Дару і Хреста вбитого війною талановитого Поета. Результатом такого духовного зв’язку двох літераторів стали надзвичайно вражаючі своїм трагізмом вірші; кіносценарії, визнані кращими за все, що було на екрані про афганську війну, і неймовірно захоплюючий роман, який визнавався кращим антивоєнним твором в СНД, за який автору в 2010 році присвоєно звання першого лауреата літературно-мистецької премії імені Богдана Хмельницького. В 2015 році, за плідну літературну та громадську діяльність у справі побудови суспільства життєдайної духовності та моралі, - звання лауреата міжнародної літературно-мистецької премії імені М.В.Гоголя «Тріумф».

Автору випало у палаючому пеклі Афганістану, нав’язаному українцям кремлівськими бонзами, пройти по межі, що розділяє життя і смерть. Але всупереч тяжким фізичним і душевним травмам колишній воїн став справжнім українським патріотом і виносив у своєму серці філософську доктрину, яка вперше сформулювала і емпірично обґрунтувала дієву Українську національну Ідею. Ігор Моісєєнко не просто розробив концепцію стратегічного розвитку української нації, але й вказав конкретні віхи на шляху її реалізації та очікувану уже в недалекому майбутньому віддачу в усіх сферах суспільного життя нашого народу. Автор «Ідеї гармонії…» пропонує шляхом внесення Української національної Ідеї в Конституцію України та утвердження її окремим Законом у стислі строки сприяти тому, аби кожен українець, кожен громадянин України іншої національності відчув її благотворний вплив. Вочевидь ця книга постає найважливішим твором, на який надихає Господь одного з найобдарованіших літераторів України. 

Новости сайта

Syndicate content
Ключевые слова