Відлуння Гіндукушу

„СПОКОНВІКУ БУЛО СЛОВО”

„СПОКОНВІКУ БУЛО СЛОВО”
І мало воно таку силу, що цілий Всесвіт створити можна було. Слово було - Бог.
Саме за допомогою Слова створено все, чим пишається Людина. Всі технології, всі шедеври у будь-яких різновидах мистецтва, всі закони були описані Словом. І на мить моторошно уявити, що чекає на цивілізацію, якщо зникне слово. За два-три покоління людина знову на пальму полізла б.
Тільки безпросвітні неуки не відають, яку силу має Слово. Воно може знищити і може всолодити, може зруйнувати і може створити. Воно, воістину, всемогутнє і всесильне,якщо сповнене силою продуктивної Думки. І людина володіла цією силою від створення. Але сила ця відкривається одиницям. Тим, хто гідний. Не вибраним, не геніям, але тим, хто зробив себе таким. Не ДАРма, але заслугою за інтелектуальну працю над вдосконаленням власної свідомості. За ту працю, яку називають шляхом духовності, який зневажає суспільство неуків, що обледащіло мислити. Для них Слово давно стало лише способом спілкування. Але це ще й спосіб матеріалізації думки.
Поняття «Геній» вигадала людина, нездібна своїм розумом збагнути, що всі досягнення генія обумовлені всього лише його самовідданою працею, помноженою на безмежну віру у свій інтелект, здатний на зв'язок Духу з Вищим Розумом. Лише зараз, на межі катастрофи планетарного масштабу, академічна наука почала помічати незліченні свідоцтва того, що т.з. генії вже тисячоліттями черпають свої ідеї з якихось вищих сфер космічних Знань. Щоб не сушити мозок над поясненням цього феномену, «страуси», обтяжені дутими номенклатурними званнями, придумали собі і своєму «стаду ссавців» поняття «геній» і «диво», аби закинути ці загадки у куток непізнаного і повернутися до винаходів нових способів самознищення.
День шостий - створив Бог людину за образом і подобою своєю. Що се означає? Ручки приклеїв і ніжки приліпив? Саме це навіювали «народу-богоборцу» правителі - чорні, червоні, коричневі... До якого ж ступеню примітивізму мислення намагалися вони довести власне «стадо»!? І що ж, їм вдалося? Якось у метро, аби згаяти час, почав рахувати помилки в рекламі. На квадратному метрі їх виявилося дванадцять! На рубежі третього тисячоліття ціла культура словоблудства виникла. Інтернет кишить «красавчегами» і «медведами». Бути виродком стало престижно. А від початку було Слово, що несло Думку, - Бог.
«За образом і подобою» означає, перш за все, зі здатністю творити. Творити і почуватися від того щасливим, блаженствувати, як і Бог блаженствував від акту творіння. Вдихаючи в людину Дух, він вклав в нього найголовніше - здібність до духовної творчості, дав можливість відчувати блаженство від творчості, випромінювати енергію щастя, отримувати взамін таку ж, але багато разів посилену і запросив творити цю енергію разом з ним. Запросив, оскільки, на це потрібна вільна воля вибору. І запропонував скористатися у співтворчості енергією Слова.
Священне Письмо розглядає людину як істоту потрійної структури. Тіло-прах, підпорядковане двом інстинктам (самозбереження і продовження роду); Душа - субстанція, що забезпечує енергією бажання, відчуття, емоції і розумові процеси; Дух, що відповідає за всі вищі еманації, у тому числі за зв'язок свідомості Душі з Космосом у процесах співтворчості з Богом. Гармонійний, взаємопов'язаний розвиток всіх трьох складових повинен сприяти прогресу людини на шляху до возз'єднання з Творцем у блаженстві. Що ж вільна обирати людина утворила з власним Духом? Саме розрив зв'язку між Душею і Духом привів до втрати головної мети існування людини. Одиниці на нашій планеті ще намагаються відновити цей зв'язок. Більшість давно вже направили вектор прагнення Душі у бік шлунків і відвернулися, тим самим, від сили творчості через Слово.
Спочатку були плоди з древа пізнання. Читай - «з древа логіки». Адже від створення чоловік мав можливість духовного знання. Тобто - знав все без побудови логічних ланцюжків. Міг відати про всі події в будь-якій точці часу і простору. Знав відповіді на всі питання, у тому числі на те - як, не вбиваючи братів менших, живити свій організм енергією духовною. Але, плоди з «древа логіки» принесли: перший обман і зречення від Духу, перші знаряддя праці і першу на них власність, перше вбивство, перші ієрархії і державність. Люди організувалися в соціальні піраміди, головною умовою існування в яких стало уміння ефективно рухатися до вершини по головах ближніх. У такому соціумі місця духовності, яка повинна визначати моральний кодекс людини і його вчинки, не залишається. Людьми на шляху до хибної вершини керують нікчемні бажання - сріблолюбство і властолюбство. Як наслідок – усе проникаюча корупція і душевна орієнтація за принципом «після нас хоч потоп», яка й привела до глобального потепління - останнього досягнення «ссавців», не особливо заклопотаних станом власної духовності.
Одиниці ще бачать дійсні цінності і цілі існування, одиниці зберегли в собі здатність духовної творчості. Суспільство жадаючих набити шлунки неуків з викривленою свідомістю нарікає цих людей геніями, юродивими і божевільними, але обдарованими.
Нікому і нічого в цьому Всесвіті не дається ДАРма. Талант і Дар Божий, якщо досліджувати детально, всього лише завдатки, збережені Духом і Душею, як досвід їх духовного розвитку в попередніх втіленнях. Дурість про обдарованість окремих індивідуумів Вищими Силами теж придумана людиною, позбавленою пам'яті попередніх втілень. Більш того, та сама сфера знань розташована не в далекому Космосі. Вона, для «шлунково-кишкових ссавців», невимірно «далі» - усередині людини. Такі дрімучі й неосвічені, такі нецивілізовані і брудні: дервіші, пророки, відуни, волхви, суфії, ченці, бродячі поети і музиканти, божевільні письменники й убогі художники ще за тисячоліття до нашої ери намагалися розтлумачити „стаду”: «Шукайте Бога в собі, а не за хмарами». Фізики ж, на межі прірви самознищення, за допомогою свого якоря прогресу - експериментального способу пізнання, докопалися, нарешті: елементарні частки атомів, з яких складається матерія, не мають матеріальної складової, а виткані із світла. Того самого, який був створений силою Слова у перший день створення. Саме тут і зберігається вся інформація про енергію Всесвіту. Це і є шукана психіатрами сфера Знань, сфера Натхнення, сфера Духовності і сфера неосяжно-безкінечної екологічно чистої енергії, за яку воюють з голодними дітьми газові і нафтові магнати. Потрібно лише знайти шлях до цієї енергії знань. А він відкривається лише духовною практикою.
Цим цілям і служать поети, письменники, художники, музиканти та інші, за версією «ссавців», нероби. «Дивися в корінь», - твердить безсмертний Кузьма Прутков. А «в корені» з'ясується, що творчість є прояв інтелектуальних здібностей людини найвищого з можливих рівня розвитку. Наприклад, романістові в творчому процесі потрібно привести до розв'язки по, як мінімум, чотирьом сюжетним лініям не менше п'ятнадцяти героїв з врахуванням їх характерів і обставин. Та ще й так, щоб це читалося, і щоб душу аудиторії навзнаки вивернути, аби цю душу очистити від гніву і страждання. У такі періоди романістові потрібно жити своїми образами, відмовляючись від світу, в якому перебуває тіло. При цьому сила натхнення така, що він забуває про їжу, про воду і про сон. Для підтримки організму він і отримує енергію Натхнення. Так «художники» і харчуються - Святим Духом. До того ж, процес цей адекватний і динамічний. Створюючи «думку-образ», романіст вдихає життя в цілий світ. І він реальний так само, як і наш, оскільки думка, не дивлячись на всю сірість «страусів» від науки, матеріальна. Цей світ існуватиме стільки, скільки той твір читатиме і підживлюватиме своїми переживаннями аудиторія. Так хто ж тоді нероба? Все що створене людськими руками може проіснувати, за рідким виключенням, десяток, в кращому разі - сотню років. А продукти харчування, взагалі, в прах ідуть. З іншого боку, світи Евріпіда живуть третє тисячоліття. Тисячі таких, як Великий драматург, жертвуючи своїм життям, служили і служать цьому суспільству.
Але їм не хочуть вірити, їх не розуміють, а тому бояться і: палять на вогнищах і розпинають, гноять у в'язницях і психушках, мордують голодом духовним і фізичним, піддають анафемі та цензурі, а після страти - нарікають святими.
Скількох «Джордано» спалено на вогнищах інквізицією, що підім'яла своїм «Молотом відьом» всю Європу? Сотні мільйонів убито такими ж тиранами, від Тамерлана і Калігули до Гітлера і Сталіна, в «хрестових походах за труною Господньою». Тобто, за дошками, всупереч другій заповіді - «не створи кумира...» Пушкін - убитий на дуелі, нібито, захищаючи честь. Насправді - загинув, одурманений помилковими моральними кодексами соціуму, що втратив дійсні цінності. Читай - убитий суспільством Дантесів. Лермонтов - та ж історія. Маяковський і Есенін пішли з життя, замучені цензурою і нерозумінням. Лише зараз відкриваються архіви і разом з ними обставини страшних злочинів - вбивства цих Великих Поетів нікчемними «амебами» з прогнилими душами. За час репресій з 340 відомих сталінській охранці письменників і поетів України в таборах замордовані 310! Лише за те, що вони наважилися жертвувати своїм життям, аби донести до людства Слово з Вищих сфер Духовності.
Саме звідти людству явилися і найбільші відкриття і найчарівніші твори. Досить пригадати, як відкрилася періодична система хімічних елементів Мєндєлєєву. Тими ж способами черпали знання і натхнення Тесла, Ньютон, Да Вінчі, Нострадамус, глухий Бетховен. А людство їм віддячило? Наприклад: Паганіні роками не могли поховати. Так і возили труну з тілом всією Європою. Церква забороняла ховати його скрізь, куди діставали її щупальці. Його стратили ще раз, посмертно, за музику - Слово в нотах.
Цілі консиліуми психіатрів «пихтять» над тим, аби поставити діагнози кращим умам людства. У 1925 році, під редакцією доктора медицини, завідувача Психотехнічною лабораторією Г.В.Сегаліна видано "Клінічний архів геніальності і обдарованості". Цей лікар ухитрився виставити діагнози геніям. На його думку, психічно хворими слід вважати цілий сонм Великих. Флобер - істеро-эпілепсія. Гаршин - циркулярний психоз, наклав на себе руки під час нападу меланхолії. Бальмонт теж намагався звести рахунки з життям, викинувшись з вікна, але залишився живий. В Чайковського, Толстого траплялися епілептичні припадки. Психічно хворим був Шуман. Стендаль мав шизоїдну з параноїчним відтінком натуру. Гоголь, Достоєвський, Руссо і багато інших видатних особистостей теж, як вважає Сегалін, страждали психічними розладами. А все набагато простіше. Вони просто не такі як всі, вони просто живуть в світах, які створили.
Напис на Паросському мармурі визначає рік народження Евріпіда як 486 до нашої ери. У цьому літописі грецького життя ім'я великого драматурга згадується в 3 рази частіше, ніж ім'я будь-якого царя.
Прославився і Дантес. Він закінчив своє життя у власному маєтку, вшанований урядами Франції і Німеччини. Лише рідна дочка «засмутила» його, так би мовити. Дізнавшись, якого Поета убив на дуелі її батько, вона повісилася. Що чекає Дантесів сучасності?
Паралельно з фізиками, до геодезистів достукалося нарешті: в результаті господарської діяльності позбавлених моральних принципів елітних шлунково-кишкових ссавців, Земля втрачає свої крижані шапки. Маса води, що вивільняється, перерозподіляється у всесвітній океан. Це вже виявляється в змінах клімату. Але урагани і повені, які вже загортають у морок половину планети, - лише квіточки. Вже на грані, дуже скоро, ці процеси викличуть здіймання тектонічних плит обох полюсів. Потім, через всю планету потягнеться ланцюг супервулканів, які піднімуть в атмосферу стільки розжареного попелу, що Земля перетвориться на пекло - Меркурій здасться оазисом. На поверхні нашої планети не залишиться нічого живого - на декілька тисячоліть. Куди збираються переселитися елітні мерзотники зі своїми мішками золота, танками, ракетами, літаками? Жоден бункер цього не витримає. Навіть якщо витримає, хто буде їм «Кінз Мараулі» підносити, на скільки років у них залишиться консервів? І ці сліпці ставлять діагнози Поетам!
«Справжня еліта, визнані таланти: лікарі, письменники, артисти, музиканти, учені, зразки розуму - всі ледве не непритомніють від жаху. Але ерзац-культура (ерзац-музика, ерзац-поезія, ерзац-проза, телебачення, Інтернет), що за версту смердить димом пекла, пре як танк. Скоро протестуючі голоси замовкнуть, задихнувшись в злиднях. І ніхто не заважатиме, ніхто не стане навіть намагатися зупинити загальне озвіріння. Але ті, хто заробляє на цих процесах, і особливо ті, хто керує цими процесами, повинні знати, що вони щодня йдуть на підлоту, як на прибуткову роботу, що вони щодня творять Армагеддон. Негідники організували виробництво негідництва. Псування дітей - це вирощування негідників. А потім зусиль буде не треба, потім піде ланцюг поколінь шлунково-кишкових недоумків. Це втягування в орбіту, з якої не зійдеш. І результати вже не за горами».
Головний фахівець з психіатрії Мінздраву Ірина Пінчук на прес-конференції в Києві заявила, що близько 1,2 мільйонів мешканців країни страждають психічними розладами різних ступенів. П'ята частина цих людей, за словами Пінчук, перебуває в стані важких психіатричних розладів, або шизофренії. Тобто, на кожних неповних 200 чоловік населення в нас доводиться один шизофренік.
У всіх дореволюційних енциклопедіях є стаття “Етичне божевілля”. “НРАВСТВЕННОЕ ПОМЕШАТЕЛЬСТВО — психическая болезнь, при которой моральныя представления теряютъ свою силу и перестаютъ быть мотивомъ поведения. При нравственномъ помешательстве человекъ становится безразличнымъ къ добру и злу, не утрачивая, однако, способности теоретическаго, формальнаго между ними различения. Неизлечимо”. (Енциклопедичний словник Ф.Павленкова. З.-Пб., 1905.)
Після революції ця стаття з енциклопедій зникла. Вилікувалися від невиліковної? Або, навпаки, хвороба опанувала більшістю, а більшість не любить, щоб її вважали хворою і тикали в ніс такі діагнози. Простіше повісити ярлики на Поетів. А чого вони випинаються?
А вони всього лише намагаються зробити людей чистішими. Технологія цього дійства до-смішного проста. Ніхто з психіатрів про неї Поетів просто не запитував. Будь-яке слово є носієм енергії думки. Досягаючи свідомості через органи сприйняття, ця енергія формує моральний кодекс кожної окремої людини і суспільства в цілому, який диктує йому рішення і вчинки. Чим чистіше Слово, тим інтелектуально сильніше співтовариство, тим розумніше його еліта, тим розумніші її рішення і вчинки.
Людина в процесі свого інтелектуального розвитку може досягти стану, коли йому відкривається доступ до тих самих сфер Знань. Техніка такого розвитку давно розроблена, перевірена і гранично проста. Коротко вона викладена в забутих всіма Десяти заповідях і заповідях блаженства Ісуса. Лише вчися їх дійсному сенсу і виконуй. Наприклад, незрозуміле більшості: «Підстав щоку...» - рекомендує практикувати, окрім всепрощення, ще й терпимість, як найрозумнішу поведінку відносно проблем, які людина сама ж і створює своїми недолугими вчинками. Хто-небудь пробував слідувати цій рекомендації? Адже кожна заповідь несе в собі глибинний сенс і розкриває закони прогресивного розвитку до духовної досконалості. На шляху до неї у людини розкривається здатність бачити дійсне значення подій і явищ, чути думки і емоції, управляти власними, бачити свою мету існування і призначення людей, що оточують, бачити в них найкраще, любити і поважати їх, як створіння, гідні блаженства. Утопія? Втрачається свобода мислити? Яке нещастя! Варто лише уявити собі суспільство, в якому мерзотні ідеї видні всім. За рік носії таких думок самі виметуться абикуди на острови, а люди почнуть обирати на вершину суспільної надбудови не мішки з грошима, але істинну еліту, по ознаках розумності мислення.

Але такі можливості відкриваються лише за умови відповідності морального кодексу людини принципам гуманізму. Саме в процесі власного інтелектуального розвитку, а не ДАРма. Усе ще можна змінити, якщо не лише на рівні державної політики, але і в кожній сім'ї, в кожній Душі відродити Слово, яким можна цілий Всесвіт створити.

Ігор Моісєєнко

 

Ігор Моісєєнко

Лауреат державних та міжнародних літературно-мистецьких премій. Поет, прозаїк, кіносценарист і журналіст, член Національної спілки письменників України. Народився у 1962роціу м.Кривий Ріг. Строкову службу проходив в Афганістані, у батальйоні загиблого Поета-героя «Аіста» (О. І. Стовби). Критики, відзначаючи стилістичну подібність віршів «Аіста» та Моісєєнка, вбачають ознаки наслідування Ігорем літературного Дару і Хреста вбитого війною талановитого Поета. Результатом такого духовного зв’язку двох літераторів стали надзвичайно вражаючі своїм трагізмом вірші; кіносценарії, визнані кращими за все, що було на екрані про афганську війну, і неймовірно захоплюючий роман, який визнавався кращим антивоєнним твором в СНД, за який автору в 2010 році присвоєно звання першого лауреата літературно-мистецької премії імені Богдана Хмельницького. В 2015 році, за плідну літературну та громадську діяльність у справі побудови суспільства життєдайної духовності та моралі, - звання лауреата міжнародної літературно-мистецької премії імені М.В.Гоголя «Тріумф».

Автору випало у палаючому пеклі Афганістану, нав’язаному українцям кремлівськими бонзами, пройти по межі, що розділяє життя і смерть. Але всупереч тяжким фізичним і душевним травмам колишній воїн став справжнім українським патріотом і виносив у своєму серці філософську доктрину, яка вперше сформулювала і емпірично обґрунтувала дієву Українську національну Ідею. Ігор Моісєєнко не просто розробив концепцію стратегічного розвитку української нації, але й вказав конкретні віхи на шляху її реалізації та очікувану уже в недалекому майбутньому віддачу в усіх сферах суспільного життя нашого народу. Автор «Ідеї гармонії…» пропонує шляхом внесення Української національної Ідеї в Конституцію України та утвердження її окремим Законом у стислі строки сприяти тому, аби кожен українець, кожен громадянин України іншої національності відчув її благотворний вплив. Вочевидь ця книга постає найважливішим твором, на який надихає Господь одного з найобдарованіших літераторів України. 

Новости сайта

Syndicate content
Ключевые слова