Відлуння Гіндукушу

Стисле обгрунтування для Форуму творчої та наукової інтелігенції

 

ФОРУМУ ТВОРЧОЇ ТА НАУКОВОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ

ФОРУМУ ТВОРЧОЇ ТА НАУКОВОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ

 

У статутних програмах багатьох громадських об’єднань часто згадується українська національна ідея (УНІ). Але її суть не розкривається, а формулювання не наводиться. Насправді, через недостатню обізнаність, замість національної ідеї представляють перспективні моделі устрою держави. Однак ці плани залишаються без уваги. Причина того - відсутність аудиторії. Аби ті плани були почутими, слід зібрати аудиторію, або об’єднати населення. Об’єднати націю може тільки національна ідея.

Національна ідея - це те заради чого вибудовуються держави. Її мета визначає політичну стратегію нації, яка не зупиниться на розбудові справедливої та заможної держави. Бо така держава – лиш необхідна умова втілення національної ідеї. Отже, аби реалізувати наснагу з розбудови держави, слід визначити національну ідею – як Світоч, до якого буде спрямована хода нації. На те мають бути зорієнтовані усі програми та плани з розбудови держави, виховання молоді, наукові та мистецькі проекти т.і… З УНІ мають починатися такі конференції як наша.

Тим часом, об’єднавши навколо національної ідеї «руського міра» свій одурений, зазомбований народ, інфікуючи нею мільйони українців, Росія заради досягнення своєї загарбницької мети мобілізувала свої промислові і людські ресурси та нацькувала на Україну свої палаючі ненавистю криваві орди. Це приклад дієвості науково опрацьованої національної ідеї, прийнятої до виконання державними установами.

До уваги учасників конференції слід зазначити, що за визначеними соціологією (ще в 19-му столітті) ознаками, національна ідея повинна відображати, як мінімум, три тези й виконувати специфічні завдання. А саме вона мусить:

  1. Підкреслювати історичну велич нації, ідентифікованої історичними культурними цінностями минулого.
  2. Визначати завдання нації у сьогоденні.
  3. Встановлювати стратегічну мету існування і цивілізаційну місію нації на майбутнє.

Кожна з тез важлива, але ключовою з них постає ЦИВІЛІЗАЦІЙНА МІСІЯ. Адже вона й служитиме об’єднавчим чинником українському народові на майбутнє. Бо відповідатиме на питання: навіщо українці втілюються в Україні, чим ми корисні світові, що й визначатиме спільну мету існування етносу. Водночас, слід зазначити, нація, котра ігнорує свою призначену з «вищого виміру» цивілізаційну місію, перетворюється на цивілізаційне сміття, непотріб, якому за законами діалектики не місце на планеті. Бо саме національні місії у сукупності й забезпечують розвиток земної цивілізації.

Саме ігнорування цих вимог і позбавляють хибну ідею дієвості, бо перетворюють її на беззмістовне гасло. Наприклад ідея, прийнята «Правим сектором»: «В своїй хаті – і правда і воля». Ідеологи організації не усвідомлюють, що в ній не міститься цивілізаційної місії нації. Яка користь світовій цивілізації від крайньої хати українства? Вона нічим не відрізняється від ідеї своєї хати новороса. Тому не має для нього ніякої привабливості. Тому й не змогла вилікувати соціум  і об’єднати українство.

Крім того, національна ідея не може бути матеріальною. Тільки гуманістичною. Знову маємо застерегти: Ідея здобуття незалежності, або розбудови заможної держави – лиш проміжне завдання – безумовно необхідна складова програми втілення національної ідеї, але не сама національна ідея.

Як бачимо – росіян веде повноцінна, така що відповідає всім трьом науковим визначенням соціології, національна ідея. Вона ґрунтується на історичних національних цінностях (хоч і міфологічних), вона визначає завдання у сьогоденні («піднятися з колін»), вона визначає с стратегічну мету на майбутнє (піднести свій політичний вплив на планетарний рівень). Вона перекручена з ідеї панслов’янізму, що доводить ще одну вимогу: УНІ має бути найвищого з можливих регістрів, аби не виявитися такою ж вразливою. Ідея «руського миру» хибна, вона веде у прірву, але свої функції з консолідації населення вона виконує. Саме вона і внесла розбрат в тіло українського народу. І українство виявилося беззахисним перед нею.

Але українська національна ідея, здатна знешкодити ідею «руського миру» та вилікувати від її отрути існує. Нижче додається стисле обґрунтування «Ідеї Гармонії…».

Вона відповідає усім трьом ознакам соціології, усі три її тези доведені емпірично філософською доктриною, підтвердженою шістьма рецензіями науковців. До того ж, пропонована «Ідея Гармонії…» гуманістична. Її завдання - виховання соціуму найвищого з можливих рівня інтелектуального і духовного розвитку, здатного на виконання цивілізаційної місії українства.

Вона надана як винайдена УНІ, відкрита для обговорення, або конкуренції з альтернативними версіями. Але завчасно, аби не марнувати час на обговорення хибних ідей, пропонується коригувати пропозиції у відповідності до зазначених ознак соціології. Бо спроби сформулювати Українську національну Ідею, у яких зазначені вимоги ігноруються, вважати успішними не можна.

Гаяти час вже нікуди, Україна потребує консолідації невідкладно. А політична сила, яка ініціює і забезпечить пропонований нижче процес практичного втілення УНІ, отримає найширшу підтримку наукової та творчої спільноти України. Бо вона шукає коректне формулювання і доктрину УНІ сотні літ. Вона ж користується безумовним авторитетом у суспільстві, що дозволить їй створити дієве громадянське суспільство. Адже вплив цього інтелектуального авангарду (митців, науковців, педагогів, журналістів) на суспільну думку найпотужніший з можливих. Як сконсолідувати цей авангард, за ним потягнеться і населення. Пропоновані програма втілення УНІ та її обґрунтування забезпечують і дієву ідеологічну підтримку поступу нації до її Величної Мети, і позбавлену примусу прихильність до політичної сили, яка його очолить.

Тож зазначена УНІ пропонується як програмний документ конференції, на який й орієнтуватиметься майбутня діяльність політичних сил та громадських об’єднань, які  матимуть на меті відродження українства.

 

СТИСЛЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

На замовлення міністерства культури України видавництвом «Дніпро» 2016р видано і розповсюджено по бібліотекам України науково-публіцистичний трактат «ІДЕЯ ГАРМОНІЇ - Українська національна Ідея», у якому Українська національна Ідея (УНІ) доведена емпірично і вперше за всю історію її пошуків сформульована одним реченням у відповідності до вимог культурології та соціології.  Це стратегічна мета, цивілізаційна місія і сенс існування українства неспівставно вищі, ніж транспонує ідея відродження московської імперії. Вона здатна представити громаді більш привабливу ідею ніж «руський мир», піднести національну свідомість українства і зменшити соціальну напругу між сходом і заходом: 

 

«Україна – моя родина: досконало розвинена громадою життєдайної духовності держава, колиска сучасної цивілізації та джерело Натхнення людства на шляху до Гармонії Всесвіту»

 

Формулювання одним реченням відкриває можливість її законодавчого затвердження. Закон не може містити в у своєму тілі розлогих дослідницьких абстракцій. Отже, потрібне було чітке формулювання одним реченням УНІ, яке законодавці зможуть утвердити Законом України (бажано у Конституції), як об’єкт національної безпеки. Затим УНІ має бути включеною до освітніх програм для вивчення в усіх сферах знання, яких торкається її всеосяжний зміст, – суспільствознавство, українознавство, філософія, теософія й теологія, культурологія, література, теорії пізнання, педагогіка, юриспруденція, політологія… Таким чином, формуючи свідомість українця з найменшого віку, на національних історичних цінностях, які століттями приховувались кремлівськими колонізаторами, УНІ всотується в усі сфери інтелектуального буття та, об’єднавши навколо себе націю, припинить розбрат ідеологій. Тоді УНІ полишить стіни дослідницьких лабораторій та отримає наснагу практичного наповнення: почне працювати, служити народові, цілим його поколінням як невгасимий світоч, керуючись світлом якого українство йтиме з хаосу ідеологій.

Дієвість та унікальність представленої філософської концепції підтверджується відгуками та рецензіями авторитетних дослідників українознавства, серед яких Шевченківські лауреати – голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.Тараса Шевченка Павло Мовчан та головний редактор тижневика «Слово Просвіти» Любов Голота, академік Академії Міжнародної Слов’янської Академії освіти ім. Яна Амоса Каменського Лариса Зязюн, член-кореспондент НАПН України Галина Шевченко, голова міжнародного ГО «Українська світова спілка професійних учителів» Наталія Мацько, президент всеукраїнського ГО «Інтелектуальна Україна» Тетяна Струбчевська, доктори філософських наук та історики.  (у виданні: рецензії науковців, післямова кандидата історичних наук М.Безотосного та монографія доктора філософії Т.Тюріної)

Пропоновані програма втілення національної Ідеї та її обґрунтування, напроти, забезпечують і дієву ідеологічну підтримку поступу нації до її Величної Мети, і позбавлену примусу прихильність до політичної сили, яка його очолить. 

 

Для того така політична сила має ініціювати внесення до Конституції України окремої статті про Українську національну Ідею, підкріпити її окремим законом та забезпечити увесь процес зустрічною промоактивною наснагою «на місцях», чим об’єднати навколо Ідеї достатню кількість творчої та наукової інтелігенції, здатної вплинути на суспільну думку, утворити дієве громадянське суспільство й долучити до її реалізації усі верства населення. 

 

Очевидно, що якби об’єднавча Національна Ідея в українського народу була і служила би, як було зазначено вище, відродженню свідомої своїх історичних культурних скарбів нації – Україна стала би менш вразливою для ворожої пропаганди у провокаціях розбрату та кровопролиття. Отже поява дієвої Української національної Ідеї сприятиме припиненню і подальшому попередженню спровокованих зовнішньою експансією конфліктів та подальшій успішній розбудові держави сконсолідованим громадянським суспільством. Задля реалізації зазначеної мети пропонується низка практичних заходів:

1.   Законодавче утвердження Української національної Ідеї, вперше коректно сформульованої одним реченням, що забезпечить посилення уваги суспільства до неї, через вивчення її глибинного філософського змісту у системі освіти, що у поєднанні з розробленою науковцями України методикою «Духовної Педагогіки», представленою у виданні, спрямує навчальні процеси на виховання патріотів України.

2.   Зустрічні дієві заходи на місцях, здатні ефективно залучити досі незадіяний потужний інтелектуальний потенціал творчої та наукової інтелігенції та спрямувати пасіонарну наснагу народу України на втілення реальної програми з розбудови держави на засадах життєдайної Духовності.

Чинна Конституція України не тільки не передбачає Національної Ідеї, а навпаки, декларуючи ідеологічну багатоманітність, спонукає ідейний безлад, чим, вправно вселяючи розбрат, користуються ворожі Україні сили:  

 

Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. 

 

Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. 

Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова…

Наразі ж ми маємо унікальну історичну нагоду закріпити вперше сформульовану одним реченням Українську національну Ідею окремою статтею Конституції України, чим сконсолідувати прогресивні інтелектуальні сили нації для досягнення її мети. Для того маємо змінити наведені статті наступним чином. 

 Стаття 11. Держава сприяє розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин, заради консолідації їх зусиль на втілення Української національної Ідеї. 

 

Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, спрямованої на втілення Української національної Ідеї.

Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова, але не може бути спрямованою на заперечення Української національної Ідеї 

Водночас уявляється слушним прийняти окремо Закон України «Про Українську національну Ідею», з наступної редакції статтями:  

 Ст..№... «Українська національна Ідея: 

 

«Україна – моя родина: досконало розвинена громадою життєдайної духовності держава, колиска сучасної цивілізації та джерело Натхнення людства на шляху до Гармонії Всесвіту»

 

 

 «Ст..№… «Стратегічне завдання, яке постає перед народом України з огляду на сформульовану Національну Ідею, полягає у відновленні суспільства життєдайної духовності та моралі, здатного до розбудови справедливої гармонійно розвиненої держави, на піднесення національного гонору Українця до рівня усвідомлення історичного покликання України – колиски людської цивілізації, гідної Натхнення Божого, аби вивести на шлях до Світла все людство».

В результаті таких змін до законодавства, ми отримаємо об’єднавчу національну Ідею, яка:  

а) ґрунтується на моральних засадах (тезах) православного Християнства, що максимально відповідає прагненням найчисленніших верств української спільноти, і водночас не суперечить постулатам не тільки менш традиційних релігійних вірувань України, але й навіть атеїзму. 

 

б) гнучка, бо відкрита для вдосконалення, оскільки сформована окремо від Конституції,

 в) здатна служити українському народові в якості невгасимого гасла віками, оскільки декларує найвищу з можливих цивілізаційну місію Українства – інтелектуальне і духовне служіння нації людству у його поступі до Гармонії Всесвіту. А процеси її публічного обговорення, поглибленого вивчення у системі освіти та подальшої трансформації здатні консолідувати прогресивні інтелектуальні сили нації на практичне, на відміну декларативних, досягнення її «Величної сакральної мети».

Теза 1: «Україна колиска» – корені сучасної «післяпотопної» цивілізації саме в Україні. Як свідчать Біблія й підтверджують висновки численних наукових досліджень найавторитетніших етнографів всього світу, саме з Північної Припонтіади почалося розселення Ноєвих нащадків. Українська культура – результат Богом Натхненної творчості, основою якої є одна з найдосконаліших в світі мов, яка історично є найближчою до прамови, Богом даної на невимовне щастя спілкування з Ним і на співтворчість з Його Натхненням.

Теза 2: «Довершеність держави». Найважливіша умова виконання завдання сучасності з розбудови сильної і справедливої держави – відродження суспільства життєдайної моралі. Без того ніякі революції українському народові не зарадять. Отже, друга теза встановлює: творчі перлини української Богом Натхненної культури фундують еталонні моральні засади, що позбавляє розбрату, але наповнює суспільні відносини в Україні життєдайною наснагою гармоній і злагоди. Керуючись ними, шануючи свою обраність на виконання «Величної цивілізаційної Місії», українці вибудовують досконало розвинену державу, відновлюють соціум до стану взірцевої громади, достойної гідності Колиски цивілізації.

Теза 3: «Україна майбутнього» взірцево розвинена, осяяна Богом Натхненною культурою, гідна вивести з провалля аморальності й бездуховності все людство і виконати свою «Величну цивілізаційну Місію» утворення Джерела Натхнення життєдайної Духовності цивілізації у поступі до Гармонії Всесвіту. Україна завжди була Світочем Знання і Натхнення. Достатньо озирнутися на культурні скарби етносу, про які йдеться в обґрунтуванні, й відкриється, що благословенна наша Україна для усього людства постає Джерелом Натхнення, яким Творець Гармонії веде цивілізацію аж від Потопу. Отже, наше завдання – уберегти надбане й примножити українську культуру, посилити її зв’язок зі Святим Духом, аби Боже Натхнення й надалі осяювало людство саме через Україну.

 Одночасно, важлива ініціація «зустрічного руху» - низки заходів до її втілення на місцях, план і обґрунтування доцільності яких полягають у наступному.

Рішення до вчинків людина приймає, керуючись моральними засадами, котрі формуються мистецькими творами, які доводяться до аудиторії засобами масової інформації та під час навчальних педагогічних процесів. Саме мистецька, журналістська та наукова інтелігенція формують суспільну мораль та свідомість, а отже – здатна і зобов’язана зупинити згубні явища деградації. Митці утворюють еталони моралі, журналісти спрямовують на згадані еталони увагу аудиторії, педагоги формують її свідомість, з огляду на названі еталони, з пелюшок. Отже, на творчу інтелігенцію і покладається першочергова відповідальність за стан соціуму. Водночас маємо зазначити, творча та наукова інтелігенція бачить згубні процеси, які вирують над Україною, але не сконсолідована не може нічого зробити. А тому, побиваючись у переживанні відчаю, стримує величезну наснагу до дій.

  Щоб повернути український народ на шлях сталого розвитку, ми маємо максимально мобілізувати цей інтелектуальний авангард. Це стає можливим з консолідацією творчої спільноти навколо пропонованої УНІ.

Разом із законодавчою ініціативою політичної сили «згори», пропонується низка зустрічних практичних кроків на досягнення головної мети УНІ «низового» (місцевого) рівня:

1.     Визначення призначення творчої та наукової інтелігенції – відновлення суспільства життєдайної духовності та моралі, яке зможе побудувати справедливу й заможну Україну;

2.     Створення координаційного органу (Форуму творчої та наукової інтелігенції) для консолідації зусиль об'єднаних місцевих організацій митців, журналістів, науковців і духовенства на досягнення головної мети, визначеної п1.;

3.     Генерації та втілення дієвих взаємоузгоджених заходів, спрямованих на досягнення головної мети УНІ (п.1).

Приміром спільної діяльності низового рівня може бути наступна акція…  

 

За попередньо обговореною на зборах Форуму творчої та наукової інтелігенції пропозиції представника Національної спілки письменників України, при підтримці міської влади, з якнайширшим висвітленням ходу акції та розкриттям у ЗМІ її значення для виховання і дітей, і дорослих, педагоги спрямовують школярів для ревізії автобусних маршрутів з попередньо спільно з дітьми розробленими у школах під час навчальних годин листами-пропозиціями до водіїв і власників транспортних засобів: у яких діти просили б розмістити в транспорті, замість аморально-глузливих висловів, цитати авторства видатних українських діячів культури. 

 

Наприклад:  Замість нерозумного: «Мєсто для удара головой», розмістити:

«…Мені ж , о Господи, подай Любити правду на землі І друга щирого пошли!..» («Царів…» Тарас Шевченко, 1860р.) ;

Або: «…Раз добром нагріте сонце Вік не прохолоне!..» («Сон» Тарас Шевченко, 1844р);

Чи наступне: «…Немає правди - над Любов, А без Любові все неправда…»  («На півдорозі до Шевченка» Т.Майданович, 2007р.)

З підписом: «За ініціативою школярів … класу ЗОШ №, у співпраці з «Форумом творчої та наукової інтелігенції». Результат: за півроку з маршруток зникнуть «блатняки», пасажири почнуть відчувати повагу до історичних та культурних надбань України, що підвищить загальний рівень культури суспільних відносин, мешканці міста поступово відчують довіру до творчого інтелектуального авангарду суспільства, діти отримають, замість розпачу від безвиході, безцінний досвід впливу на суспільну мораль і впевненість у дієвості їх соціально активних дій. Заради генерації подібних ідей і потрібне скликання «Форуму».   

В пропонованих заходах чітко відслідковується взаємодія усіх представників творчої й наукової інтелігенції. Як одне випаде – увесь ланцюжок розірветься. Залучити дітей – пропозиція журналістів. Митці згенерували саму ідею й беруться за сценарну розробку театрального наповнення ключових заходів силами дитячих драмгуртків: вручення гарбузів з колядками, редагування листів, підбиття підсумків, тощо… Преса неухильно висвітлює, смакуючи увесь процес протягом кількох «серій», чим достукується до невігласів, та й діти по хатах розщебечуть. Влада долучається усіма своїми «найпродуктивнішими» силами відділів та управлінь культури й освіти, бо неучасть у таких заходах ще відгукнеться. А педагоги роблять вигляд, що разом з дітьми «йдуть слідопитами» й знаходять(!) дуже талановитих місцевих митців, портрети котрих чарівним чином  виринають у виконкомівських управліннях культури на найпочесніших дошках пошани замість розкрадачів бюджетів. Усі разом проводять відповідної методи зустрічі з служителями мистецтва, навчаючи дітей історії, розкриваючи значення культури для майбутнього їхньої України, виколисуючи покоління нових Франків та Українок.  

 

А загалом, ми зупиняємо нищення України вульгаризацією й отримуємо розширення меж впливу української культури. Але найважливіше те, що збалансованими взаємоузгодженням діями об’єднана організація митців і науковців пробиває глуху стіну між інтелігенцією й народом. Поступово, за кілька років невтомної діяльності таке об’єднання заслужить довіру й наверне до своєї мудрості більшість населення. Таким чином з’явиться підмурівок тієї національно-ідеологічної громади, яка не тільки наповнить продуктивною ідеологією буття українців, але й здобувши щиру довіру народу, поведе його до Величної Місії України. Люди почнуть свідомо співставляти свої дії з головною метою і завданнями УНІ, що й забезпечить їх консолідацію і прогресивний поступ у розбудові громадянського суспільства життєдайної моралі й духовності. Пропозицій аналогічних дій безліч, що свідчить про величезний потенціал, бажання творчої інтелігенції бути корисною суспільству і, водночас, про розпач від бездіяльності. Цей потенціал залишається зігнорованим, бо не існує координаційного центру, котрий забезпечив би його втілення.   

Друга теза пропонованої УНІ визначає створення гармонійно розвиненої держави єдино можливим, за умови виховання соціуму життєдайної Духовності. Тільки за умови досягнення такого рівня інтелектуального розвитку в людини з’являються моральні засади, за яких вона свідомо відмовиться від негативних вчинків й почне за доброї власної волі поступ до Гармонії. Для того знадобиться радикальна переорієнтація усієї системи освіти на виховання людини свідомої Духовності. Й на те науковці, українські в тому числі, вже розробили глибочезної мудрості методи. Одну з них (кандидата педагогічних наук, доцента кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету «Львівська політехніка» Тамари Тюриної) в трактаті «Ідея Гармонії - Українська національна Ідея» адаптовано й оприлюднюється.

Війна, якою терзають Святу Україну, неодмінно закінчиться. Але перед людством стоять набагато небезпечніші виклики, пов’язані з перспективою самознищення. В Національну Ідею закладається велична цивілізаційна Місія України, як колиски людської цивілізації, якій же належить зупинити згубні процеси наприкінці віків і стати духовним та інтелектуальним лідером людства на шляху до ноосферної цивілізації, невідворотну перспективу якої висвітлив український академік В.Вернадський. Цивілізаційна місія України, зовнішньополітичні ініціативи, стосовно пропонованої в цьому документі програми дій, здатні піднести на новий рівень ставлення до українського народу міжнародної спільноти.

Очікуваний результат: консолідація творчої та наукової інтелігенції під гаслами:

ЧЕСТЬ і СЛАВА – ЗВИТЯГА й НАСНАГА!   

, «ГІДНІСТЬ нації ДОВЕРШЕНІСТЬ держави – НАТХНЕННЯ Божого»!..

 в об'єднання, здатне ефективно формувати життєдайну свідомість та мораль суспільства, котрі спрямують його розвиток на шлях прогресивного піднесення України.

Наразі, маємо щастя жити в країні грандіозної глибини Духовності й краси культури. Якщо будемо гідні її творців, як сучасників, так і наших пращурів, збережемо її спадкоємність, то – на виконання головної мети Національної Ідеї – викохаємо в Україні досконало розвинену державу – Джерело Натхнення всього людства.

детальне обґрунтування представлено у трактаті та на авторському сайті

http://afgan.pl.ua/uk/home

                                                                                                          (Ігор Моісєєнко)

 

 

 

Ігор Моісєєнко

Лауреат державних та міжнародних літературно-мистецьких премій. Поет, прозаїк, кіносценарист і журналіст, член Національної спілки письменників України. Народився у 1962роціу м.Кривий Ріг. Строкову службу проходив в Афганістані, у батальйоні загиблого Поета-героя «Аіста» (О. І. Стовби). Критики, відзначаючи стилістичну подібність віршів «Аіста» та Моісєєнка, вбачають ознаки наслідування Ігорем літературного Дару і Хреста вбитого війною талановитого Поета. Результатом такого духовного зв’язку двох літераторів стали надзвичайно вражаючі своїм трагізмом вірші; кіносценарії, визнані кращими за все, що було на екрані про афганську війну, і неймовірно захоплюючий роман, який визнавався кращим антивоєнним твором в СНД, за який автору в 2010 році присвоєно звання першого лауреата літературно-мистецької премії імені Богдана Хмельницького. В 2015 році, за плідну літературну та громадську діяльність у справі побудови суспільства життєдайної духовності та моралі, - звання лауреата міжнародної літературно-мистецької премії імені М.В.Гоголя «Тріумф».

Автору випало у палаючому пеклі Афганістану, нав’язаному українцям кремлівськими бонзами, пройти по межі, що розділяє життя і смерть. Але всупереч тяжким фізичним і душевним травмам колишній воїн став справжнім українським патріотом і виносив у своєму серці філософську доктрину, яка вперше сформулювала і емпірично обґрунтувала дієву Українську національну Ідею. Ігор Моісєєнко не просто розробив концепцію стратегічного розвитку української нації, але й вказав конкретні віхи на шляху її реалізації та очікувану уже в недалекому майбутньому віддачу в усіх сферах суспільного життя нашого народу. Автор «Ідеї гармонії…» пропонує шляхом внесення Української національної Ідеї в Конституцію України та утвердження її окремим Законом у стислі строки сприяти тому, аби кожен українець, кожен громадянин України іншої національності відчув її благотворний вплив. Вочевидь ця книга постає найважливішим твором, на який надихає Господь одного з найобдарованіших літераторів України. 

Новости сайта

Syndicate content
Ключевые слова